О не кажи…
О не кажи: “Прощай”! Нехай це слово
Впаде до ніг прозорою росою.
І стане вмить краплиною малою,
Виблискуючи ніжно-пурпурово.
Скажи: “Вернусь”. І буду я чекати,
В ясних зірок прохаючи поради.
Поміж рядків шукаючи відради,
Тобі листи наважуся писати.
Моя любов хай буде талісманом.
Ти попри час і відстань сподівайся.
І неодмінно в храм наш повертайся,
Згасивши сум, розвіявши тумани.
Знай: моє серце за тобою скрізь іде.
Бо я люблю тебе. Люблю, люблю тебе!
Моя кохана ……..
Стечак Богдан
РДАК, група М-32