Запрошуємо, Гість
Ім'я користувача: Пароль: Запам’ятати мене

ТЕМА: Дистанційне навчання. І.Драч.Балади

Дистанційне навчання. І.Драч.Балади 8 місяцыв 3 тижнів тому #4512

  • l.prutuka
  • l.prutuka аватар
  • АВТОНОМНО
  • Дописи: 441
Тема. Іван Федорович Драч (17.10.1936 - 19.06.2018)

Поет-шістдесятник
Сонячний поет, в «ураган узутий»
Народився 17 жовтня 1936р. в сім’ї робітника раднаргоспу в с. Теліжанцях на Київщині.
Перший вірш надрукував ще семикласником. Після закінчення школи викладає російську мову й літературу в сусідньому селі, працює інструктором райкому комсомолу, служить в армії.
У 1958р. вступає на філологічний факультет Київського університету ім.. Шевченка (виключений через творчі та політичні погляди). Відновився лише на заочній формі. Працює у «Літературній газеті».
У 1964р. здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві, працює в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. Довженка. Зближується з шістдесятниками. Працює в редакції літературного журналу «Вітчизна», в апараті Спілки письменників України. Удостоєний премії УРСР ім.. Шевченка та Державної премії СРСР.
У 1989р. став першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом Верховної ради. Нині очолює громадську організацію Конгрес української інтелігенції. У 2006р. удостоєний звання Героя України.
Помер 19 червня 2018 року у клінічній лікарні «Феофанія» після важкої хвороби легенів.
Творчість:
- поема «Ніж у сонці» 1961р.
- перша збірка «Соняшник» 1962р.
- збірка «Протурберанці сонця» 1965р.
- збірка «Балади буднів» 1967р.
- кіноповість «Іду до тебе» 1970р.
- збірка «До джерел» 1972р.
- збірка «Корінь і крона» 1974р.
- книжка «Сонячний фенікс» 1978р.
- збірка «Теліжинці» 1985р.
- сценарій «Криниця спраглих»
- поема-мозаїка «Чорнобильська мадонна» 1986р.
- збірка «Храм сонця» 1988р.
- збірка «Лист калини» 1990р.
- збірка «Вогонь з попелу» 1995р.
- збірка «Сізіфів меч: вірші дев’яностих» 1999р.
- збірка «Анатомія блискавки» 2002р.
- збірка «Сонце моє» 2010р.

1. ЗАПИСАТИ ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІВАНА ДРАЧА
2. ПРОЧИТАТИ «БАЛАДУ ПРО СОНЯШНИК» ІВАНА ДРАЧА
3. ЗАПИСАТИ ПАСПОРТ БАЛАДИ

ТЕМА. ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРУ ІВАНА ДРАЧА «БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК»
Жанр: балада (модерна).
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Віршовий розмір: верлібр.
До золотого фонду української поезії ввійшла «Балада про соняшник» (1962). Це — глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Жвавий сільський підліток із щирою душею й багатою уявою пережив дивне видиво: він бігав наввипередки з вітром, рвав груші-гнилички, купався біля млина, стрибав на одній нозі, щоб вилити воду з вуха, — і раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце, В золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді, Обминаючи хмари у небі… Це видиво назавжди змінило душу героя, звичайний хлопець став «соняшником».
Сонце - традиційно в І. Драча — символізує вічне духовне джерело життя, а от соняшник — справжнього митця, який поєднує в собі два прагнення — порив в височінь, до сонця й закорінення в рідну землю.
Драч реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фан¬тастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напруже¬ний сюжет… У його баладах ліричний суб’єкт уміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається. У «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов’язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси в повсякденному житті.
Уже початок балади незвичний: соняшник, цей невід’ємний ат¬рибут українського пейзажу й національного світовідчуття, зазнає мета¬морфоз…
Соняшник у баладі — то хлопець: поет майстерно застосовує фольклорний мотив перевтілення (коли дівчина стає тополею, юнак — явором). Драч поєднує в одній площині реальні деталі з метафоричним узагальненням, застосовує асоціативне мислення, унаслідок чого реаль¬ні предмети стають символами… Водночас образ сонця набуває метафо¬ричного смислу й символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформу¬ється в образі звичайнісінького сільського дядька…
Образи соняшника й сонця цементують структуру поезії, вони над¬звичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нерозривно пов’язаний із реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Від¬криття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без «земного», реального буття, яке творча особистість пе¬реплавляє у витвори мистецтва (М. Ткачук).
Адміністратор заборонив доступ на запис.
Час відкриття сторінки: 0.125 секунд
Protected by R Antispam