Хресна дорога ненародженої дитини

     4 квітня, у Страсний тиждень, у коледжі за ініціативи студентського активу навчального закладу проведено особливу Хресну дорогу – Хресну дорогу ненародженої дитини. Спільною молитвою студенти, викладачі та працівники коледжу молилися за ненароджених дітей і тих, хто винний у їхній смерті.

    Життя ненародженої дитини  у сучасному світі є мішенню смерті. Розпуста, контрацепція, аборт -  атомна бомба, яка обриває і топче цвіт юності та молодості. Вона нищить мир людського серця,  гасить вогнище родинної любові,  спалює силу народу, а найголовніше - занапащає безсмертні душі, за які Господь став Суцільною Живою Раною на Хресті, щоб відкрити їм Небо.

  

    В п’ятій Божій заповіді мовиться: «Не вбий». Хто б міг подумати ще зовсім недавно, що ця заповідь стане настільки актуальною для сучасного суспільства. Зараз, здається, людське життя коштує так дешево, як ніколи.

    Дух Божий перебуває в зародку з моменту запліднення. В світі появляється нова особа, що є образом Божим, через те при аборті проходить вбивство – душа немовляти відділяється від його тільця, хоч воно знаходиться в ембріональному стані.

     Чоловік за аборт несе однакову відповідальність з дружиною; він – тому, що штовхнув її на цей крок, вона – тому що дозволила себе штовхнути. В Україні за статистикою п’ять із семи жінок, що завагітніли, роблять аборти.

     Отже, молоді слід задуматися, що передасть наступним поколінням, своїм дітям: записану у генах пам'ять про вбивство дітей чи про покаянний плач душі над забрудненим гріхом Храмом плоті?

  

   Також і зрозуміти: як ми вбиваємо дітей в утробі, до нас тисячоліттями не вбивали. Тому і хворіємо так страшно, раково. Всім разом: матерям і дівчатам, хто чинив аборти і хто – ні. Бо це гріх – спільний, генний, протилюдський. 

   Спільно молилися, щоб кожне людське життя, що є Безцінним Даром Господа було прийняте і пошановане з любов’ю.

Я народилася у днину,

Коли когось вирішували вбити.

У день,коли говорять про дитину,

У день,коли комусь не дали жити

І народилася,коли розцвіли квіти,

І синє небо тішилось хмарками.

Я народилася,коли вмирали діти

Ще ненароджені і за бажанням мами.

Я народилася. Я голос,щоб кричати

За всіх отих,що хочуть народитись.

Мій день дітей. Я прошу:не вбивати!

Планета крові. Страшно