Рогатинський державний аграрний коледж

     Львів – надзвичайно красиве та древнє місто, де кожна будівля, бруківка, вулиця  дихає магією минулих століть і розказує історію величних перемог, досягнень, драматичних моментів.

     По - своєму красивий Львів у вечірній період, бо в цей час твориться особлива магія. Вечірні вогні освітлюють потаємні закутки міста, повітря просякнуте духом древності, здається, що от-от по бруківці проїдуть панські карети, воїни на конях.

  Ще з давніх часів Львів вважається столицею Західної України, її культурним осередком. Саме у такому чарівному місті знаходиться Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької.

    Трудовий колектив Рогатинського державного аграрного коледжу вміє не тільки активно працювати і втілювати геніальні ідеї, а й  змістовно відпочивати. Тому 23 березня за сприяння депутата Івано-Франківської обласної ради, директора Рогатинського державного аграрного коледжу І.В.Триніва та профспілки навчального закладу була організована поїздка на фольк-оперу Євгена Станковича «Коли цвіте папороть».

          Постановка, сцена, оперні співаки і виконавці балету справили на нас неабияке враження. Усі із завмиранням серця і захватом слухали, дивилися майстерно поставлений твір відомого композитора Євгена Станковича «Коли цвіте папороть».

     Фольк-опера “Коли цвіте папороть” – стала зразком так званої «нової фольклорної хвилі» – сутність цього напрямку полягала у відношенні композитора до фольклору, коли прадавні народні мелодії чи інтонаційні тембри поєднуються в авторських творах з модерними принципами композиторської техніки.

     Твір  відображає період від «золотої доби» легендарних часів язичництва (перша дія) або гуманістичної епохи, де панувала гармонія людини і природи у всіх своїх проявах повноти буття до часів реальних, сьогоднішніх (друга дія), сповнених гуманітарних катастроф, загрозою війн, хаосу, в підтексти яких вчуватимуться історія козацтва і післякозацька доба.

     Наскрізним головним ідейним-образом фольк-опери  “Коли цвіте папороть” є народ, зведений до рівня образної типізації і позбавлений окремішньої особистісної персоніфікації.

    Колектив коледжу отримав надзвичайно позитивні емоції, працівники відпочили від робочих буднів і поринули у казкову атмосферу опери, що заворожила своїми дивовижними танцями, захоплюючим вокальним виконанням артистів та спецефектами.