Урок української мови: « Культура публічного монологічного мовлення»

Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає
насолоду, і справляє на них сильне враження.

Вчити — обов’язок оратора, давати насолоду — честь, яка надається
слухачу, справляти ж сильне враження — необхідність.

Цицерон

       Висловитися, порозумітися, поспілкуватися ми можемо повною мірою лише завдяки мові, тобто вона задовольняє одну з найважливіших життєвих потреб людини. Мова – засіб спілкування і джерело інформації про світ, про народ, якому вона належить. Наше слово до того ж і розповідь про себе. Слово – форма, одяг наших думок, почуттів, переживань.

         Водночас усе сказане й написане завжди комусь адресовано. Тому спілкування поділяється на публічне і приватне. Публічною вважається мова, адресована широкому за­галу. Одним із її основних різновидів є ораторська мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з колективним слухачем з метою впливу на нього і переко­нання. У мовознавстві ораторська мова співвідноситься з поняттями «риторика», «красномовство», «ораторський стиль», у літературознавстві — «ораторська проза».

           Ораторська мова вибудовується у формі монологу, тобто розгорнутого мовлення однієї особи, зверненого до багатьох слухачів, до суспільства і розрахованого на безпосередню реакцію слухача. Це індивідуальна мовленнєва діяльність, своєрідна творчість. Монологічна форма спілкування може реалізуватися безпосередньо як усне мовлення і опосеред­ковано як писемне (через книгу, часопис, газету тощо).

         29 січня у коледжі для педагогічних працівників відбувся урок української мови на тему: «Культура публічної монологічної мови», який підготували викладачі циклової комісії мови та літератури М.І.Лещар, Л.Б.Чупак і Г.В.Пазюк.

  

          Ораторську мову використовують у різних сферах громадського, мистецького життя, в політиці, науці, освіті. Форма реалізації публічного монологічного мовлення переважно є писемно-усною. На папері фіксується підготовча робота промова, а потім підготовлений текст передається через виступ лектора (оратора).

       Основне завдання оратора – збалансувати книжність і розмовність у своєму виступі, зробити його природним, адже суха книжна мова має слабку силу впливу, а розмовна форма може звести промову до побутового рівня.

           Викладачі української мови розповіли присутнім про основні жанри публічного мовлення, етапи підготовки до виступу, його структуру та рекомендації успішного виступу, ознайомили з  освітнім проектом для тих, хто хоче вдосконалити свої знання української мови  і онлайн-ресурсом, на якому креативно викладено поради, правила та вправи з правопису української мови, який називається «Мова – ДНК нації». Проект розпочався в квітні 2014 року зі сторінки в соціальній мережі Facebook, котра тільки за декілька тижнів набрала понад 13 тисяч послідовників.

  

 

                     

               Засновники оригінально підійшли до проблеми вивчення та удосконалення української мови у чудових ілюстраціях, де Лепетун (язичок) розповідає, як правильно вживати слова, вирази, наголоси та багато іншого.

  

            Організатори уроку, послуговуючись цим, звернули увагу педагогічних працівників на найбільш поширені помилки у написанні, вимові та використанні певних виразів та зворотів та розробили «Пам’ятку викладачу».

Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не тільки без труда, але і з задоволенням і щоб, захоплені темою і підбурювані самолюбством, вони захотіли глибше в неї вникнути.  

Б. Паскаль