Педагогічні читання «Аксіологічні ідеї та завдання педагогіки»

 

Не абсолютизуючи аксіологію людини,

але виокремлюючи її як рівновелику цінність,

суспільна думка має повернутись до особистості,

її проблем у швидкоплинному сьогоденні.

В.О.Огнев’юк

       23 січня у коледжі були проведені педагогічні читання на тему «Аксіологічні ідеї та завдання педагогіки». Відкрила педагогічне зібрання завідувач навчально-методичного кабінету Г.П.Замкова.

       Присутні викладачі жваво обговорювали ряд цікавих питань педагогічної аксіології, її значення і місце в сучасній освіті, зокрема:

1.Аксіологічні ідеї і завдання педагогіки;

2.Аксіологічні ідеї в педагогічній спадщині видатних українських педагогів;

3.Педагогічна аксіологія в умовах модернізації професійно-педагогічної освіти;

4.Аксіологічні аспекти мотивацій студента до навчання;

5.Виховний ідеал у контексті педагогічної аксіології.

       Цікаві і корисні доповіді підготували викладачі коледжу: Р.П.Височанська, Г.А.Цегельнюк, Н.Я.Мартишин, О.Ю.Блага.

  

  

  

          Аксіологія (від грец. Αξία - цінність і λόγος - слово, поняття) - вчення про цінності, теорія загальнозначущих принципів, що визначають спрямованість людської діяльності, мотивацію людських вчинків. "Виникнення поняття цінності в кінці XVIII ст. Було пов'язане з переглядом традиційного обгрунтування етики, характерного для Античності і Середніх століть і передбачала тотожність буття і блага. Поняття цінності вперше з'являється у Канта, який протиставив сферу моральності (свободи) сфері природи (необхідності)".

             Ідеї видатних українських педагогів таких як В.Сухомлинського, С.Русова, поета І.Франка та багато інших, не втрачають своєї популярності і сьогодні, їх гуманістичні ідеї в педагогіці активно застосовуються у сучасній системі освіти багатьох країн.

             У сучасних умовах зростає орієнтація педагогічного процесу на вихованні підростаючого покоління. У зв'язку з цим на перший план виходять проблеми педагогічної аксіології, що представляє собою вчення про цінності в педагогічному процесі - освіті, вихованні та саморозвитку людини.

           Педагогічна аксіологія в значній мірі змінює характер співробітництва педагога з учнем,студентом. У центрі уваги опиняються не просто знання, вміння, навички або формування певних звичок у учня та студентів, а цілий комплекс життєво важливих цінностей, формування  в учня(студента)потреби привласнювати їх, жити ними.

        Тільки така освіта сприятиме вихованню типу особистості, необхідної сучасній Україні – активної, впевненої у собі та в завтрашньому дні, легко адаптованої до змін, здатної до системного аналізу, до прийняття викликів та оптимальних рішень.

         Про союз школи з душею говорять як про необхідну умову школи розуміння,в якій взаємозалежно виступають пізнання, взаємопізнання і терпимість.

             Головні цінності в педагогічній системі– це цінності живого, відкритого, сприятливого особистого росту. Над ними, треба постійно працювати. І чим активніше процес інтеріоризації(входження в світи) цінностей, тим швидше освіта вводить людину в інші світи: світ знання, світ діяльності, світ почуття, світ людини.

        Методологія і практика аналізу сучасних педагогічних парадигм з акцентуванням ролі аксіологічних (ціннісних) чинників досить повно розкриті у Національній доктрині розвитку освіти, законах України про освіту.
           Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти йдеться про необхідність постійного оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, виховання покоління людей, здатних оберігати та приумножувати цінності національної культури та громадянського суспільства. Особливо наголошується на формуванні національних та загальнолюдських цінностей, запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, формуванні у дітей сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і самореалізації особистості; у законі України "Про освіту" - про основні принципи освіти, якими є рівність умов кожної людини для реалізації її здібностей, всебічного розвитку, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, зв'язок з національною історією, культурою, освітою.

          Тому сутність аксіологічної функції вищої освіти полягає у привнесенні у процес громадянського виховання молоді світоглядних, правових, моральних, естетичних, художніх цінностей, які б розкривали сутність та зміст громадянськості особистості, значення її громадянських позицій, поглядів, переконань у повсякденному житті та професійній діяльності. Сьогодення вимагає яскравої, масштабної, творчої особистості педагога, що покликаний оволодіти культурою загальнолюдських цінностей, професійного мислення, методологічними знаннями як надійним інструментом теоретичної та практичної діяльності.

            Нашому суспільству, потрібні люди ділові, впевнені у собі, з яскравою індивідуальністю, незалежні.