Мова- душа народу

 «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора-літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово.

Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

 Недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

 Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

 

А як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом даній землі, в час, коли постала, як благословення Господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національного коріння.

   9 листопада — День української мови та писемності. У Рогатинському державному аграрному коледжі до урочистого відзначення цієї славної дати долучилися і викладачі, і студенти щоб спробувати переконатиу усіх, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину. Ініціатором організації та проведення святкування була циклова комісія мови і літератури, зокрема викладачі: Притика Л.Я., Куріца М.І., Гандзин О.М.В рамках свята студенти читали чудові поетичні рядки про мову, інсценізували твір В. Сіренка « Балада про перевертня», розказували гуморески  П.Глазового, продемонстрували ситуацію «На дискотеці». Учасники танцювального колективу « Юність Опілля» потішили присутніх запальними танцями.

 

Велику увагу до рідної мови привернуло написання Всеукраїнського диктанту національної єдності, у якому взяли участь справжні поціновувачі  українського слова.

У гуртожитку №1 головою циклової комісії мови і літератури Притикою Л.Я. за сприяння вихователя Гринчишин Б.Б. для мешканців гуртожитку проведено диктант, присвячений Дню писемності української мови. Визначені переможці і нагороджені пам’ятними призами.